Покровські чародії

Скажіть, будь ласка, шановні читачі, ви вірите в дива? Я, наприклад, переконана, що, якщо вірити в дива, вони обов’язково стануться. Особливо, коли сам до цього докладеш руку. Такі маленькі дива для покровчан останнім часом створює подружжя Кирилових - Іван Олександрович та Марина Олексіївна.

 Напевне, кожен з перехожих із задоволенням слухає веселі пісеньки, проходячи повз магазин АТБ у бік ринку. Вони лунають з динаміка з дитячої ігрової кімнати “Акварель”. Це улюблене місце дозвілля нашої дітвори.

-    Для моїх дітей там наче медом намазано. Постійно просять відвести їх туди, - не раз чула від своїх колег, у яких підростають діти. Та й моя внучка також частий гість ігрової кімнати, залюбки залишається в “Акварелі” на кілька годин. Бо там до послуг дітлахів різноманітні забави. Можна побігати в лабіринті, пострибати в манежі з м’ячиками. Можна малювати разом з Мариною Олексіївною, вона проводить з дітьми заняття, наприклад, з розвитку моторики тощо. А сестра М.О. Кирилової Ліза, яка зараз гостює в їхній родині, займається з бажаючими англійською мовою.


Особливо гамірно в “Акварелі” на свята. Власники ігрової кімнати Іван та Марина Кирилови влаштовують святкові дійства, наприклад, у переддень Різдва діти разом готували святкову кутю, вчили і співали щедрівки. Багато бажаючих святкують в “Акварелі” дитячі дні народження, бо це, як кажуть, безпрограшний варіант. Можна бути впевненим, що й імениннику, і гостям буде цікаво, весело.

При зустрічі з Мариною Олексіївною запитала, як прийшла ідея створення такої ігрової кімнати.

-    Щоб відповісти на це запитання, треба більше розповісти про мою сім’ю. Ми з чоловіком - творчі натури. Після закінчення Бердянського педагогічного інституту я працювала на радіо “Хіт РМ”, потім була ведучою на телебаченні. Свого часу, ще навчаючись у школі, закінчила театральну студію, була постійною учасницею КВК. Також працювала організатором у будинку культури, організовувала корпоративи, весілля, інші свята. Іван також працював ведучим “Азовської хвилі” на радіо. Мене він уперше побачив на сцені, коли брала участь у КВК. Одружилися ми у 2010 році і переїхали жити в Донецьк. Організували там свою студію аніматорського мистецтва, працювали на радіо. Та у зв’язку з останніми подіями на Сході України довелося все кинути і переїхати жити в Покровське до Іванових батьків. До речі, моя мама живе в Італії, молодша сестра Ліза також проживає там. І у нас з чоловіком була можливість оселитися в цій країні. Та ми все ж залишилися в Україні, де все звичне й зрозуміле. Оселившись у Покровському, почали займатися вже освоєною улюбленою справою. Відкрили ігрову кімнату, встановили у парку надувні гірки для дітвори. Я проводжу корпоративи, весілля, інші заходи. Нерідко мене запрошують вести районні концерти.

Хочу зазначити, що надзвичайно вдячна Івановим батькам за підтримку і допомогу. Вони створили нам надійний тил, даючи можливість займатися творчістю. Мама взяла на себе кухню, все господарство, а тато няньчить нашого сина Ваню, якому зараз два з половиною роки. П’ятирічна донька Саша відвідує дитсадок. Вона також у нас дуже артистична дівчинка. Відвідує дві хореографічні студії, гарно малює, - розповіла моя співрозмовниця.

Приємні маленькі дива Кирилови створили не лише для дітей. Вони відкрили кав’ярню, де можна попити каву на будь-який смак з тістечками, поспілкуватися. Знайшли цікаві заняття й для молоді. Щосереди та щонеділі молоді люди приходять у кав’ярню пограти в гру “Мафія”. Бажаючих з кожним разом більшає. А ще Кирилови пропонують молоді таку масову гру - виконати квест. Квест - масова, активна гра, яка потребує від гравців розумових зусиль. Гравці розділяються на дві команди, кожна з них отримує завдання. Наприклад, за три години вони мають купити журнал, у якому на певній сторінці надруковане ключове слово - наступне завдання. У квесті є такі завдання, на перший погляд, здавалося б, які неможливо виконати. Наприклад, треба дістати чек з будь-якого супермаркету Дніпропетровська. Причому, за досить короткий проміжок часу. Або повернутися на “базу” в автомобілі “швидкої допомоги” і в білих халатах. Іншій команді поставили завдання повернутися у військовому автомобілі й у військовій формі. І команди справляються з цими завданнями. Під час гри охоплюють такий азарт, драйв, які зовсім не зрівняти з бездумним споживанням алкоголю та порожніми балачками.

Коли поспілкувалася з Мариною Кириловою, вкотре відзначила для себе таке: можна жити одноманітним життям, увесь час нарікаючи на недолугий уряд, невлаштованість побуту, шукати інші причини сірих буднів. А можна весь час творчо мислити, бути у творчому пошуку і щодня створювати маленькі дива для себе та для інших.

Наталія ДІДОВИЧ.

газета "Покровський край" №2(10417) від 12 січня 2016 року